Творча група –
учитель учителя
Все починається з учителя: у дитсадку, школі, вузі й на професійній ниві
теж. Від того, чи буде той учитель
справжнім, залежить й доля учня. Й неважливо, скільки учневі років: 5, 10, 20,
30. Ми звикли згадувати своїх перших учителів, які навчили читати, писати,
вчитись… Згадуємо викладачів вузів, які показали перші доріжки до професії. А
чи може бути учитель у людини, яка вже обрала свій шлях, працює, вже знає, їй
здається, що треба й куди треба йти? Так, це методист, який знайде в тобі те,
що ти не помічав, розвине, спонукає до розвитку й до нових знань. А чи може бути учителем колега? Колеги? У яких живе дух творчості й бажання залишатися
«білою вороною», бо такі учителі багато часу віддають здобуттю знань,
копирсаються у текстах, відшуковують щось нове, з яким варто поділитись? Отаким
учителем для мене стала обласна творча група. Символом її була й є Переденко
І.М. Це вона 20 років тому створила таку спільноту учителів, а відшуковувала їх з усієї
області! Таких учителів, в очах яких горів вогник: «Хочу все знати!» Але створити творчу групу замало. Як
досягнути такого, щоб люди приїздили на засідання, незважаючи на погодні умови,
брак часу, брак коштів? Чим об’єднати учителів із різних шкіл, різного віку,
різних статків? Привідкриємо завісу
таких засідань: зазвичай збирались двічі на рік на 2 або 1 день. Оголошувалась
тема засідання заздалегідь. Заняття вели учасники групи: 1 чи 2. Готувались
запитання, учасники готували цитатний
матеріал, варіанти фрагментів уроку чи уроків. Приблизно 3 години вільно
обговорювали, доводили, ділились… Далі все, що надбала група розходилось по
школам області. Самі використовували набуте під час засідання, радили колегам
на районних творчих групах. А ще, що важливо, виходили такі собі книжечки «В
глубь смысла». У збірниках Інеса розміщувала конспекти уроків членів
творчої групи, статті… З досвідом обласної групи мали можливість ознайомитись й учителі всієї України: матеріали друкувались у
фаховому журналі «Всесвітня література у школах України». Правда, нічого особливого? Та що ж тримало
цих людей 20 років? Це загадка Інеси, вона створила такий дух
творчості, який гнав нас навіть у заметіль у Кіровоград. Моїми учителями, які надихали мене, підштовхували
до творчості були й є члени творчої групи. Кожний по-своєму поділився своїм секретом.
Правду кажуть, не можна копіювати професіонала, ти ніколи не будеш Наталією
Антоновою, Олександром Каєнко, Олександром Ратушняком чи Мариною Вітко. Ти можеш використати їх
родзинки по-своєму, створити свою лабораторію. Першою, хто мене здивував й
познайомив з інтерпретацією тексту, справжнім аналізом була учитель Кіровоградської
школи Любов Яківна Макловська. Вона
по-іншому проаналізувала відому казочку «Курочка Ряба», а ще й так, що я й до
цього часу цікавлюсь казками й міфами. Умінню
розкручувати й занурюватись у текст мене навчили О. Каєнко, О. Ратушняк.
Скрупульозності аналізу, незвичного погляду на твір заворожує Антонова Н.,
Жванко В., Туз Т. Філософською глибиною
Гузь О., науковим підходом Вітко М.,
Небога С., умінням психологічної розвідки, широтою знань Циповяз Л.,
Тіхоненко С. Як себе вести у чужому
класі, як почати урок – О.Каєнко, О.Ратушняк. А скільки імен я не назвала,
людей, залюблених у свою справу, книгу, в учнів!
Творча група дала області переможців й лауреатів, учителів, які не зупиняються! Першим переможцем був Олександр Васильович Каєнко.
Потім Валерій Іванович
Жванко, Циповяз Лариса Валеріївна. Лауреатом стала Гузь Ольга Олександрівна, номінантом Тіхоненко Світлана Олегівна.
Чим займається творча група зараз? Працює. Аналізує. Читає. О.В.Ревнівцева, методист КОІППО імені Василя
Сухомлинського, знайомить членів творчої групи із найкращими школами, з гарними
куточками України.
Так, змінився час, й необхідні знання ІКТ вчителі творчої групи теж
отримують на засіданнях групи, а продовжують навчатись новому на курсах. Тут же
діляться своїм досвідом з курсантами.
Час змінився, але учителі попри новітні технології, продовжують читати,
аналізувати, вчити й вчитися. А ще пам’ятати, пам’ятати тих, хто від нас пішов назавжди. Пам’ятати, що
ми вчителі й від нас залежить майбутнє освіти. Маємо пам’ятати, бо хто крім
нас…
